П`ятниця, 19.04.2024, 03:23
Вітаю Вас Гість | RSS
Начальник
управління ДВС ГУЮ
області
ЧУМАК ОЛЕКСАНДР ОЛЕКСІЙОВИЧ
ЧУМАК
ОЛЕКСАНДР ОЛЕКСІЙОВИЧ
Mеню

Лінія захисту

Календар
«  Жовтень 2011  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31
Погода
GISMETEO: Погода по г.Кировоград
Статистика
Besucherzahler how to marry a russian woman
счетчик посещений

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу
Логін:
Пароль:

Головна » 2011 » Жовтень » 10 » Найважливішим обов'язком батьків - є моральне виховання та матеріальне утримання дитини.
18:43
Найважливішим обов'язком батьків - є моральне виховання та матеріальне утримання дитини.
  Найважливішим обов'язком батьків - є моральне виховання та матеріальне утримання дитини.
     Одним із найголовніших та найважливіших обов'язків батьків, що випливає не тільки з усталених моральних принципів нашого суспільства, а й з норм чинного законодавства, є моральне виховання та матеріальне утримання дитини. Це, зокрема, виявляється в забезпеченні неповнолітньої дитини мінімально необхідними благами, що потрібні для її життя та виховання. Діти рівні у своїх правах незалежно від їх походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.
     Конституцією України визначено основні права й обов’язки держави та громадян щодо забезпечення захисту дітей. Зокрема, у частині другій статті 51 Основного Закону зазначається, що батьки зобов’язані утримувати дітей до їх повноліття.
Обов’язок батьків утримувати дітей до досягнення останніми повноліття визначено також статтею 180 Сімейного кодексу України. Статтею 74 Закону України „Про виконавче провадження” визначено порядок стягнення аліментів. Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 № 146 „Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб” (із змінами і доповненнями).
Згідно із Сімейним кодексом України у разі ухилення батьків від виконання обов’язку по утриманню дітей з них у судовому порядку стягуються аліменти. Проте слід відмітити, що обов’язок сплачувати аліменти виникає не лише у матері та батька, а й у інших членів сім’ї та родичів з обов’язку утримувати дитину, а також у повнолітніх дочки, сина та інших повнолітніх членів сім’ї і родичів з обов’язків утримувати батьків та інших родичів.
     Забезпечення виконання виконавчих документів, виданих на підставі рішень судів про стягнення аліментів, – це один із важливих напрямків в роботі державної виконавчої служби.
     Правила визначення розміру заборгованості по аліментах встановлені Законом України «Про виконавче провадження» та Сімейним кодексом України. Зокрема, відповідно до частини 3 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» розмір заборгованості із сплати аліментів визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення у порядку, встановленому Сімейним кодексом України. У разі визначення суми заборгованості у частці від заробітку (доходу) розмір аліментів не може бути менше встановленого Сімейним кодексом України.
Так, заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення. Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості, але працює на час визначення її розміру, заборгованість визначається із заробітку (доходу), який він одержує. Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості і не працює на час визначення її розміру, вона обчислюється виходячи із середньої заробітної плати для даної місцевості.
   Стосовно тлумачення терміну «дана місцевість», варто відмітити, що чинним законодавством не дано відповідного визначення згаданому терміну. Однак, виходячи з аналізу норм частини 3 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», якщо розмір заборгованості по аліментах визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення, то під терміном «дана місцевість», враховуючи статтю 20 Закону України «Про виконавче провадження», слід розуміти місцевість, в якій проживає, перебуває, чи працює боржник та на яку поширюються повноваження органу державної виконавчої служби, який здійснює виконання рішення про стягнення аліментів.
     У будь-якому разі розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у разі спору - судом.
Якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону. Розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров’я когось із них.
     Аліменти з осіб, що одержують заробітну плату як у гривнях, так і у валюті на підприємствах, в установах, організаціях, розташованих на території України, утримуються бухгалтеріями (розрахунковими відділами) за місцем роботи у розмірах, встановлених рішеннями судів, як із гривень, так і з валюти.
Особи, які працюють в установах України за кордоном, виплачують аліменти на користь осіб, які проживають в Україні, з подвійного заробітку з установленими надбавками, одержуваного в Україні у національній валюті.
З осіб, зобов’язаних сплачувати аліменти, у разі виїзду їх для постійного проживання у країни, з якими Україна не має договорів про надання правової допомоги, стягнення аліментів провадиться на час виїзду за рішенням суду за весь період до досягнення дитиною повноліття. У разі відмови особи від добровільної сплати аліментів виконавчий документ надсилається для примусового виконання до спеціального відомства держави, з якою укладено договір про надання правової допомоги.
     Однією з найбільш поширеною категорію невиконаних судових рішень є навмисна несплата аліментів. 
   Переважна більшість неплатників аліментів не мають постійного місця роботи, проживання, відповідно реального майна, тому такі боржники притягуються до кримінальної відповідальності за ст.ст. 164, 165 Кримінального Кодексу України. При цьому, під злісним ухиленням від сплати коштів на утримання дітей (аліментів) або на утримання непрацездатних батьків слід розуміти будь-які діяння боржника, спрямовані на невиконання рішення суду (приховування доходів, зміну місця проживання чи місця роботи без повідомлення державного виконавця тощо), які призвели до виникнення заборгованості із сплати таких коштів у розмірі, що сукупно складають суму виплат за шість місяців відповідних платежів.
Досить часто неплатниками аліментів є трудові мігранти, які приховують свій справжній прибуток, з якого повинні стягуватися аліменти.
   Для таких осіб одним із заходів примусу, який застосовується Державною виконавчою службою до неплатників аліментів, є обмеження останніх у праві виїзду за кордон. У цьому випадку державний виконавець звертається до суду з відповідним поданням, яке розглядається за участю сторін виконавчого провадження. 
     Проте хотілося б виділити ще одну проблему – це менталітет наших громадян, їх небажання платити за своїми борговими зобов'язаннями. Адже це не тільки проблема якості роботи виконавчої служби. Це проблема також і самого суспільства, і тут потрібно змінювати ставлення громадян до обов'язковості виконання рішень взагалі та до сплати аліментних платежів зокрема, а також до невідворотності державного примусу щодо їх виконання. 

Заступник начальника відділу
державної виконавчої служби
Головного управління юстиції
у Кіровоградській області Ю.П. Кулик

Переглядів: 1199 | Додав: администратор | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0

Час
Пошук

Влада